Центральний
процесор, його будова, принцип дії і характеристика
Процесор
зсередини
Всі
інтегральні схеми (чіпи) в комп'ютері — це невеликі плоскі шматочки кремнію, захищені
корпусом. Структура типового чіпа показана на малюнку:
Проводи до виводів корпусу
|
|
Він
складається із захисного шару, металічних шарів, самих пристроїв, кремнієвої
підкладки та корпусу. Ось функція кожного з шарів:
¨
Захисний
шар. Цей шар захищає чіп від дії повітря.
¨
Металічні шари.
Металічні доріжки на пристроях забезпечують можливість підключення. Вони
подібні до доріжок на друкованих мікросхемах, але набагато вужчі і більш точно
напрямлені.
¨
Пристрої.
Пристрої, що дозволяють чіпу виконувати його функції, друкуються на кремнієву
підкладку з використанням ретельно дозованих домішок. Ці домішки змінюють
характеристики чистого кремнію.
¨
Кремнієва підкладка.
Це плоский шматок чистого кремнію, з якого і починається виготовлення чіпа.
¨
Корпус.
Оберігає кремнієві чіпи. Оскільки в процесорах Pentium та Pentium Pro чіп кріпиться до
нижньої частини корпусу, для таких процесорів наш малюнок слід перевернути.
Виробники
чіпів друкують пристрої і розводку на плоский шматок чистого кремнію. Таким
чином, на одній кремнієвій пластині одночасно створюється багато чіпів. При
розрізуванні такої пластини отримуються окремі чіпи, які вмонтовуються в порожнину
всередині корпусу.
Конвеєр та
суперскалярна технологія
В
чіп Pentium вмонтовано
більше трьох мільйонів транзисторів, а чіп Pentium Pro має їх більше
п'яти мільйонів (і це не враховуючи чіп кешу, який також знаходиться в
корпусі).
Суперскалярне виконання інструкцій.
В процесорах Pentium та
Pentium Pro суперскалярна
технологія включає конвеєрну обробку даних в чіпі. Якщо вся робота виконується
одним пристроєм, на кожний етап затрачується один такт і за цей час більше
нічого не відбувається. Розподіл роботи на кілька задач і передача їх від
одного пристрою до іншого застосовує кілька виконавців (пристроїв); таким
чином, за один такт виконується більший об'єм роботи.
Кожний
з таких пристроїв у конвеєрі процесора виконує певний етап (крок, підзадачу) обробки
даних. На кожному етапі виконується специфічна для цього етапу обробка даних, і
тому для виконання роботи на кожному етапі потрібне робоче місце зі специфічним
"обладнанням", яке інколи називається сегментом конвеєра. Час виконання
етапів роботи часто називається також кроком чи тактом конвеєра. В конвеєрі
процесора Pentium виконується
п'ять етапів, а в конвеєрі Pentium
Pro — дванадцять.
В
486-му також використовувався конвеєр. В процесорах Pentium цю ідею розвинули,
ввівши два конвеєри, які виконують інструкції незалежно один від одного. Нижче
перераховано п'ять етапів, які виконуються в конвеєрах Pentium:
¨
вибірка з попередженням;
¨
дешифрування
інструкції;
¨
формування
адреси;
¨
виконання;
¨
запис.
32-розрядний
процесор Pentium Pro
Щоб
вдосконалити Pentium Pro, фірма
Intel була
змушена прийняти деякі досить складні рішення. Її 16-розрядний набір інструкцій
декілька відрізнявся від 32-розрядного, а характеристики 16-розрядного коду
створюють проблеми в конвеєрах і в технологій нелінійного виконання команд процесора
Pentium Pro. Оскільки
не можна змінювати порядок виконання певних 16-розрядних операцій, вони зводять
до нуля переваги конвеєрної обробки. Коли Pentium Pro зштовхується з
такими інструкціями, він змушений очистити конвеєри. При цьому він губить цілий
ряд можливостей роботи з новими інструкціями. Конвеєри зупиняються в очікуванні
нових команд.
В
результаті швидкодію, що досягається процесором Pentium Pro з допомогою
32-розрядного коду, неможливо отримати з допомогою 16-розрядного. Таким чином, Pentium Pro стане стандартом
продуктивності, який витримає будь-яку конкуренцію.
Варіації на
тему
Word 97
Соціологія освіти
— галузь соціологічного вчення, яка вивчає систему закономірностей розвитку і
функціонування освіти як соціального інституту і його взаємодії з суспільством.
нститут освіти має
відносну самостійність по відношенню до своїх соціальних функцій, володіє
здібністю активно впливати на функціонування і розвиток суспільства. Стан і
функції цієї системи визначаються пануючими в даному суспільстві способом
виробництва і економічними відносинами, які ним породжені, структурою
соціальних зв’язків і відносин, а в зв’язку з цим і соціальною структурою,
особливостями політичних та ідеологічних відносин.
Разом
з тим соціетальні функції освіти визначаються і загальнолюдськими потребами в
соціальному відтворенні і передачі нагромаджених людьми знань і навиків з
покоління в покоління, тенденцією переходу нових поколінь до більш високого
рівня освіти і культури, хоча історія знає і зворотні рухи.
В
цьому плані закономірністю суспільства є неухильний ріст рівня освіти населення.
Результати перепису населення проілюстрували той факт, що до початку 60-х років
у нас була повністю ліквідована неграмотність, на даний час зросла кількість
людей, які мають вищу освіту та середню спеціальну.
Ефективність
системи освіти пов’язана з розв’язанням наступних протиріч:
1)
між суспільною потребою
в розвитку соціально-галогенного суспільства і його диференціацією, яка
зберігається і в значній мірі зумовлена рівнем і якістю отриманої загальної і
професійної освіти;
2)
між зростаючими
потребами виробництва і соціально-професійними орієнтаціями молодих людей;
3)
між необхідним рівнем
розвитку особистості і реальним рівнем загального розвитку випускників
навчальних закладів.
В
руках держави система освіти може бути одним із сильних засобів управління
розвитком соціальної і професійної структур, удосконалення духовного життя суспільства.
Унаочненням
цього служать такі дані: в період між переписами населення рівень освіти
робітників підвищувався більш швидкими темпами, ніж службовців.
В
результаті в суспільстві склалася негативна закономірність: число спеціалістів
із закінченою вищою освітою зростає, а якість їх роботи спадає. Не робітничий
клас, його рівень кваліфікації і професіоналізм піднімаються до рівня інтелігенції,
а інтелігенція опускається до рівня робітничого класу.
В
якості соціального інституту система освіти
повинна здійснювати функції соціального контролю за процесами
інтелектуального, морального і фізичного розвитку молодого покоління, а система
професійної освіти, крім цього, і за розподілом вступаючого в трудовий процес
покоління по різних елементах соціальної структури: класах, соціальних групах,
шарах, трудових колективах і т. п. В цих цілях різним ланкам системи освіти надані
визначені повноваження, які не тільки володіють правом (посвідченням)
засвідчувати за допомогою державного документу (атестату, диплому) отримані
людьми знання, але й дають право переходу на наступний освітній ступінь або на
заняття відповідних отриманій освіті посад, виконання конкретних видів праці. В
той же час треба відмітити що соціальна ефективність освіти залежить не тільки
від об’єму і якості отриманих робітниками знань, але й від степеня їх
застосування, практичної реалізації в праці і в суспільній діяльності людей.
Саме в цій сфері існує зараз багато нерозв’язаних проблем.
За даними досліджень серед зайнятих в
переробній промисловості тільки біля 72% робітників оцінили свою кваліфікацію
як таку, що відповідає потребам виконуваної роботи, а серед виробничої
інтелігенції — 66%.
З
підвищенням рівня кваліфікації робітників степінь її відповідності вимогам
виконуваної роботи зростає: з 64% робітників низької до 77% у робітників
високої кваліфікації.
У
виробничої інтелігенції існує зворотна тенденція: з ростом рівня освіти степінь
відповідності кваліфікації вимогам виконуваної роботи понижується.
Отже,
очевидно, що по крайній мірі 1/10 представників виробничої інтелігенції потребує
перепідготовки. В той же час приблизно у 1/6 робітників переробної промисловості
країни рівень кваліфікації вище вимог виконуваної роботи.
Існує
значна кількість робітників високої кваліфікації і спеціалістів з вищою
освітою, які не застосовують на практиці своїх знань і умінь, отриманих в
системі освіти.
Дослідження
стану загальної освіти в країні дозволяють виявити і ряд проблем, пов’язаних з
наявністю розриву між формальним рівнем освіти і фактичним об’ємом знань у
різних соціальних групах населення, між загальноосвітньою і професійною підготовкою
молоді, між потребами суспільства і життєвими планами випускників шкіл.
Рівень
і якість загальноосвітньої підготовки, степінь її відповідності вимогам
виконуваної роботи, особистим інтересам і можливостям реалізації в праці
отриманих знань зумовлюють феномен задоволеності трудящих освітою, який є
важливим соціальним показником освітньої ситуації в цілому.
45,4%
— задоволені освітою робітники,
40,6%
— незадоволені освітою.
Серед
робітників незадоволеність отриманою освітою в півтора рази вища, ніж серед
інтелігенції. А серед інтелігентів незадоволеність проявляється практично у
кожного третього. Це показує, що складена діяльність в системі освіти як
соціального інституту лише наполовину відповідає інтересам суспільства і
потребує кардинальної перебудови.
|